Не силуйте душу дитини, уважно придивляйтесь
до законів природного розвитку кожної дитини,
до її особливостей, прагнень, потреб.
Яких же дітей необхідно називати обдарованими і що таке обдарованість?
Нині існує понад 100 (!) визначень обдарованості, при чому серед них немає жодного, яке цілком влаштовувало б хоч якусь частину психологів і педагогів.
У найновішому словнику української мови зазначено що обдарованим (талановитим) є той, хто має великі здібності; дар (талант) – це видатні природні здібності, хист, обдарування.
Ще одне визначення: обдарованість – своєрідне поєднання здібностей (окремих психічних якостей, що обумовлюють можливості людини в тій чи іншій діяльності), єдність, яку вони складають у своїй взаємодії; обдарованість містить у собі здатність до узагальнення, інтелектуальну потенцію, високу креативність та високий рівень мотивації.
Існують різні типи обдарованості. Так, дуже дефіцитна і найменш вивчена лідерська або соціальна обдарованість. Така обдарованість характеризується здатністю розуміти інших людей, будувати з ними конструктивні взаємини, управляти ними. Ще один тип обдарованості – художня. Цей тип обдарованості , як правило, виявляється у високих досягненнях у художній діяльності – музика, танці, живопис, скульптура, сцена. Психомоторна (спортивна) обдарованість виявляється дуже помітно. Діти зі спортивною обдарованістю часто не зовсім добре вчаться. Це пов’язано насамперед із недостачею часу та належного бажання. Якщо в дітей, що захоплюються спортом, створити відповідну мотивацію, тобто настій, то вони, як правила, можуть чудово навчатися.
^
Академічна обдарованість являє собою яскраво виражену здатність навчатися. Академічно обдаровані діти – це завжди генії самого навчання, це блискучі професіонали шкільної праці, чудові майстри швидкого, міцного та якісного засвоєння.
Інтелектуальна обдарованість – це не тільки і навіть не стільки здатність навчатися, скільки вміння думати, аналізувати, зіставляти факти, тобто виконувати складну інтелектуальну роботу. Носії такої обдарованості – розумники та розумниці. Вони іноді блискуче, іноді непогано, іноді чудово з одних предметів і погано з інших – це залежить від їхнього ставлення до предмета й до викладача.
Творча обдарованість (креативна) – це те що, виявляється в нестандартному баченні світу , в нешаблонному мисленні і в тому, що суспільство оцінює над усе. У творчої обдарованості багато різних варіантів: є учні, які виявляють неабиякі творчі можливості буквально в будь – якій діяльності, за яку беруться, але бувають учні, в яких таке нестандартне бачення виявляється досить яскраво лише в одній сфері.
Кожна обдарована (талановита) дитина – індивідуальність і потребує особливого підходу. Створити умови для виявлення талантів суто педагогічне завдання.
Виявлення обдарованих і талановитих дітей - це тривалий процес. Обдарована дитина сама собі допоможе, якщо вчитель творчий, а навчальний процес цікавий, різнобічний, результативний.
Критерії для виявлення ознак обдарованості у дітей молодшого шкільного віку :
-
прекрасна пам’ять ; -
яскрава уява ; -
тонка моторна координація ; -
розвинута оперативна пам’ять і логічне мислення ; -
володіння мистецтвом мовної комунікації, оригінальність словесних асоціацій ; -
величезна допитливість ; -
схильність до активного навколишнього світу ; -
успіх у багатьох починаннях ; -
установка на творче виконання завдань ; -
володіння основними компонентами уміння вчитися ; -
створення в уяві альтернативних систем ; -
наполегливість у своїх діях, нерідко наближена до самовпевненості; -
нечіткість у розмежуванні реальності і фантазії ; -
егоцентризм; -
прагнення до товариства старших дітей та дорослих; -
гостра реакція на несправедливість ; -
нестриманість почуттів і емоцій.
Існує багато методик, які допомагають пізнати творчу, обдаровану дитину з креативністю її мислення.
Зокрема:
методика Векслера допоможе визначити рівень інтелектуальних здібностей.
методика Кетелла допоможе оцінити інтелектуальні можливості дитини.
методика Айзенка допоможе визначити рівень інтелекту.
методика "Неіснуюча тварина" допоможе визначити, наскільки в дитини розвинена творча уява, оригінальність мислення, емоційний стан.
методика "Прогресивні матриці Равена" допоможе визначити рівень аналітико-синтетичних умінь.
анкета з визначення здібностей учнів за методикою американських вчених Хаана і Кафа допоможе визначити на основі співставлення з інтересами одноліток особливості спрямованості даної особистості.
Останні п’ять ознак свідчать самі за себе: виховання обдарованої дитини - справа дуже складна і серйозна.
Як же заявляє про себе обдарована дитина молодшого шкільного віку, і що повинні знати дорослі, виховуючи таку дитину?
-
у талановитої дитини відразу помітні тонка спостережливість, зосередженість, посидючість, вміння наполегливо переслідувати поставлену мету, самостійність і незалежність у діяльності; -
немотивований тиск та примус, нав’язування занять затримують прояви справжніх природних нахилів; -
занадто рання спеціалізація і «професіоналізація» збіднюють особистість, ускладнюють її подальше життя. Тому на перший план доцільно висувати ідею калокагатії – гармонійного розвитку сукупностей тілесних, душевних і розумових, сил – та принцип утилітаризму – озброєння дитини знаннями і вміннями, які становитимуть реальну користь у житті, допоможуть вихованцеві посісти достойне місце в суспільстві ; -
талановитій дитині необхідно надавати не тільки свободу самодіяльності, а й можливість у певних межах обговорювати з дорослими свої наміри. -
інтенсивному розвитку природних задатків допомагають ознайомлення з різноманітною діяльністю, глибокі й помірно численні враження. Потрібні для творчості фарби, звуки, форми, рухи талановиті діти знаходять у спілкуванні з природою, яка пробуджує мислення, уяву, фантазію.
Учитись важко, а учить ще важче,
Але не мусиш зупинятись ти,
Як дітям віддаси усе найкраще,
То й сам сягнеш нової висоти.
П. Сингаївський
На думку М.Карне та А.Анастазі, вчителі, які працюють з обдарованими дітьми, мають бути чутливими і доброзичливими, мати високий рівень інтелектуального розвитку, динамічний характер, почуття гумору, бути особистісно зрілими, емоційно-стабільними і мати позитивну Я-концепцію.
Готовність учителя до роботи з обдарованими учнями виявляється у високому рівні професійної компетентності спеціаліста до даного виду діяльності, що базується на сукупності спеціальних знань і вмінь та стійкому вмотивованому бажанні здійснювати цю діяльність. Зважаючи на це, науковцями визначені такі компоненти готовності вчителя до організації роботи з обдарованими учнями (див. схему 1):
- сформована позитивна мотивація;
-
рівень професійної компетентності вчителя; -
рефлексія і корекція.
Схема 1 Структура готовності педагога до роботи з обдарованими дітьми
^
ДО РОБОТИ З ОБДАРОВАНИМИ УЧНЯМИ
|
   
|
позитивна мотивація
(мотиваційно-вольовий критерій) |
|
рівень професійної компетентності вчителя
(інтелектуально-операційний критерій) |
|
рефлексія і
корекція
(оцінювально-рефлексивний критерій) |
|
|
|
|
|
професійна спрямованість, наявність особистісних якостей, які характеризують придатність спеціаліста здійснювати роботу з розвитку здібностей та обдарувань учнів |
наявність певного рівня професійної компетентності (необхідних гуманітарних і спеціальних знань з теорії та методики навчально-виховної роботи; професійних умінь щодо індивідуально-корекційної роботи з обдарованими учнями; взаємодії з іншими учасниками навчально-виховного процесу для реалізації цілей та завдань діяльності тощо) |
характеризує вчителя з точки зору його вміння аналізувати результати своєї діяльності, усвідомлення ним свого реального рівня професійної підготовки до реалізації мети і завдань роботи, а також усвідомлення потреби і активності в професійній самоосвіті, самовдосконаленні |
|
|
|
Схема 2 Принципи роботи з обдарованими дітьми
Здавалося б, дітям, що виділяються серед однолітків розумовими, творчими здібностями, буде легше вчитися, у них має бути менше проблем та труднощів у житті. Однак у школі, в сім’ї, у обдарованих дітей виникає чимало ускладнень. Педагогам слід знати про ці проблеми.
Літа Холлінгуорт зробила великий внесок у розуміння проблем, що виникають у обдарованих дітей. Вона виділили й описала основні серед них.
Ворожіть до школи (навчальна програма для обдарованих дітей нудна й нецікава. Отже можливі порушення в поведінці. Дослідження доводять, у початковій ланці освіти, як правило, їх всіляко намагаються зрівняти з іншими, підігнати під зручний стандарт слухняного та розумного учня. Ось чому так часто ті, кого у ранньому віці вважали «вундеркіндами», з віком стають звичайними
прагматичними людьми, які нічого оригінального, нового не створюють);
Особливі ігрові інтереси (обдаровані діти люблять складні ігри й байдужі до простих, котрими захоплюються їх однолітки. Як наслідок, діти іноді залишаються в ізоляції);
Занурення у філософські проблеми (для обдарованих дітей характерно замислюються над поняттям життя і смерті, релігійних вірувань тощо);
Невідповідність між фізичним, інтелектуальним і соціальним розвитком (часто обдаровані діти віддають перевагу спілкуванню зі старшими, і їм досить важко стати лідерами).
Конформність (обдаровані діти, відкидаючи стандартні вимоги, не схильні до конформізму, особливо якщо ці стандарти не відповідають їхнім інтересам);
Прагнення до досконалості (для обдарованих дітей характерна внутрішня потреба у досконалості. Вони не заспокоюються, доки не досягнуть бажаного);
Нереальні цілі (обдаровані діти часто ставлять перед собою завищені цілі, а, не маючи можливості досягти ці цілі, переживають);
Відчуття незадоволеності, власної неадекватності.
Занижена самооцінка (наукові дослідження показали, що самооцінка високообдарованих молодших школярів нижче, ніж у третини їхніх ординарних однолітків, а соціальна невпевненість нижче, ніж у чверті. У зв’язку з цим, обдаровані діти більш чуттєві й уразливі в соціальному плані);
Потреба в увазі дорослих (через прагнення до пізнання обдаровані діти нерідко монополізують увагу вчителів, батьків та інших дорослих);
Нетерплячість, зневажливість у ставленні до дітей, рівень інтелектуального розвитку яких є нижчий за їхній.
Особливості організації роботи з обдарованими дітьми
Усвідомлюючи, що головною педагогічною метою навчання є залучення обдарованої дитини до неперервного процесу самовдосконалення – самовиховання, саморозвитку, самонавчання, актуальним залишається питання організації співпраці вчителя і учня.
Організовуючи роботу з обдарованими дітьми:
-
потрібно задовольнити їхні запити у поглибленому вивченні предметів; -
створити умови для задоволення їх різнобічних пізнавальних інтересів і водночас для розвитку здібностей, виявлених у певній галузі діяльності; -
забезпечити можливості для широкого вияву елементів творчості в роботі; -
залучити їх до надання допомоги іншим гуртківцям у роботі; -
запобігати розвитку в них переоцінки своїх можливостей; -
зміст навчальної інформації має доповнюватися науковими відомостями, які обдаровані діти можуть отримати в процесі виконання додаткових завдань; -
у методах навчання обдарованих учнів мають переважати самостійна робота, частково-пошуковий і дослідницький підходи до засвоєних знань, умінь та навичок.
У педагогічній літературі розроблені численні рекомендації вчителям щодо роботи з обдарованими дітьми . Розглянемо деякі з них.
-
Педагог не повинен повсякчас розхвалювати обдарованих дітей. Не слід виділяти обдаровану дитину за індивідуальні успіхи, краще заохочувати спільні знання з обдарованими дітьми. -
Педагогові не варто приділяти багато уваги навчанню з елементами змагання. Обдарована дитина частіше від інших буде переможцем, що може викликати неприязне ставлення до неї ровесників. -
Педагогне повинен робити з обдарованої дитини «вундеркінда». Недоречне випинання винятковості часто породжує роздратування, ревнощі друзів, однолітків. Інша крайність – зловмисне прилюдне приниження унікальних здібностей і навіть сарказм з боку вчителя – звичайно, неприпустима. -
Педагогові треба пам’ятати, що в більшості випадків обдаровані діти погано сприймають суворо регламентовані заняття, що повторюються.
Обдаровані діти – майбутній цвіт нації, її інтелектуальна еліта, гордість і честь України, її світовий авторитет. Недарма видатні діячі нашої держави надавали виняткового значення формуванню розумового потенціалу українського громадянства, вважаючи, що тільки еліта може просувати суспільство та державу до висот досконалості. І наше завдання полягає в тому, щоб дбайливо ростити нові таланти, починаючи з їх найменших літ.
Інтернет-джерела
http://lib2.podelise.ru/docs/356/index-46615.html
http://horting.org.ua/node/1433
http://teacher.at.ua/publ/19-1-0-1621
http://www.kristti.com.ua/
http://metodika.at.ua/index/robota_z_obdarovanimi_ditmi/0-8
http://ebk.net.ua/Book/pedagogics/volkova_pedagogika/part3/31102.htm
http://www.narodnaosvita.kiev.ua/vupysku/9/statti/payvel/payvel.htm
Психод